notifcompl.pdf (52426)

СПОВІДЬ ВЧИТЕЛЯ.

До ніжних струн дитячої душі
я доторкаюсь, наче до ікони
і лине пісня, пишуться вірші,
звучать луною сотні камертонів.
Бо вірю я, що від мелодій тих,
від чистоти і щирості звучання
залежить рух стосунків непростих
в дорослому житті, труді, навчанні.
Я певен, що в майбутньому вони,
звернувшись за порадою в минуле,
почують мову звуків чарівних,
які з дитинства досі не забули.
І зазвучать серцями їх дітей
високою мораллю чисті сурми,
а вчителю залишать «Добрий день!»
І всесвіт радості,
і лише краплю суму.

5 причин вчити іноземну мову.doc (35328)
 

Англійська мова – перша міжнародна,

Престижна, видатна та дуже модна.

І чим раніше станемо вивчати

Тим легше буде пам'ять розвивати.

Англійська – різнобарвна та цікава,

Немов веселка весняна, яскрава,

Де кожен колір звучить по новому,

Немає місць вимовлянню старому.

У грі англійську мову ми вивчаємо

Увагу й мислення ми розвиваємо

І ті слова, що добре нам знайомі,

Тепер нові, цікаві, невідомі.

Прості слова вивчаєм поступово,

Щоб легше перейшли всі до складного

А все тому, що ми англійську мову

Вивчаємо із віку геть малого,

Та, тим неменше, дітки всі стараються,

Адже вважають, що вони лиш граються,

І дуже легко в грі знання даються.

Всі дітки задоволено сміються,

Бо кожен день танцюють та співають,

Багато і натхненно розмовляють,

Малюють всі і прагнуть до нового

І роблять його з усього старого.

Тому, малече, зараз не зівай

Та в наш гурток відразу завітай

Якщо розумним в житті хочеш бути,

Про нас ти намагайся не забути

І дуже просто, легко, і чудово

Із нами вивчиш ти англійську мову.



 

Актуальність

За останні 5-6 років кількість людей, які вивчають англійську мову значно збільшилася. Те, що без знання іноземної мови сучасній людині неможливо обійтися, стало вочевидь уже для всіх. Змінився вік учнів. Якщо до сих пір методика орієнтувалася саме на учнів, то зараз батьки бажають якомога раніше почати навчання дітей іноземній мові. Тим паче, що дошкільний вік визнаний психологами найбільш сприятливим періодом для цієї діяльності.

Тому включення іноземної мови в систему дошкільної освіти і виховання України було продиктовано рядом причин, основною серед яких стало наявність протиріччя між оволодінням іноземною мовою у сучасному світі і перевтіленні їх у існуючий фактор соціально-економічного розвитку суспільства в цілому і недооцінюванням та недосконалістю навчання нею у сучасній українській школі.

НОРМАТИВНА БАЗА

Закон України «Про дошкільну освіту», Національна доктрина розвитку освіти України, Базовий компонент дошкільної освіти в Україні, Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні, Базова програма «Я у Світі»

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ

Метою даного досвіду є розкриття основних можливих напрямків, загальну ідею залучення до іноземної мови дітей дошкільного віку.

Основними завданнями досвіду є:

- Визначення можливостей дошкільників в області вивчення іноземної мови,

- Розкрити основні цілі і завдання навчання іноземній мові дітей дошкільного віку,

- Розкрити основні методи навчання іноземній мові дошкільників.

Предметом досвіду є проблема навчання іноземній мові дошкільників.

Об’єктом досвіду є гра, як провідний вид діяльності дітей, як метод у поєднанні з театралізацією , який навчає дітей іноземній мові.

За останні роки віковий поріг початку навчання дітей іноземній мові все більше знижується. Як правило, діти 4-х років вважаються цілком підготованими до занять, деякі батьки віддають у групи англійської мови трирічних дітей. Тому з якого ж віку починати вивчати іноземну мову з малюком? Базова програма «Я у Світі» наголошує на тому що до 3-х років дитина може вивчати різні мови в родині, з трьох років – з гувернанткою або запрошеним вчителем. З чотирьох років дитина поступово починає відповідати іноземною мовою носію цієї мови, з п’яти – дитина розуміє, що іноземна мова відрізняється від рідної. А дитина старшого дошкільного віку спроможна відноситься до іноземної мови як до предмета вивчення.

Згідно до сучасних досліджень, розвиток головних клітин мозку людини завершується на 70-80% до трирічного віку. Саме вік до 3-х років вважається найсприятливішим для отримання нових навичок. Глен Доман, американський лікар, автор книг «Гармонійний розвиток дитини», «Як дати вашій дитині енциклопедичні знання» та інших, пише: «Якщо яка-небудь доросла людина забажає швидко придбати комплекс неповноцінності, то все що для цього треба зробити – це позмагатися в вивченні іноземної мови з малюком, якому півтора роки.» Вчений вважає, що дитина спроможна опанувати до трьох – чотирьох мов, якщо на них говорять в родині, в якій росте малюк, що починати навчання потрібно майже з перших місяців. В його інституті за його програмою пройшли навчання вже десятки тисяч дітей, тому що ранній вік є періодом коли росте мозок, і можливості навчання в цей період унікальні. Ще К.Ушинський писав: «Дитя привчається за декілька місяців так говорити іноземною мовою, як не може привчитися за декілька років»

Успішне оволодіння дітьми іноземною мовою стає можливим ще й тому, що дітей, особливо дошкільного віку, відрізняє найбільш гнучке та швидке ніж на подальших вікових етапах, запам’ятовування мовного матеріалу; наявність глобально діючої моделі і природність мотивів спілкування; відсутність мовного бар’єру, страху гальмування, який заважає вступити у спілкування іноземною мовою навіть при наявності необхідних навиків; порівняно невеликий досвід в мовному спілкуванні рідною мовою та інше. Крім того, гра, яка є провідним видом діяльності дошкільника, дозволяє зробити комунікативно цінними практично любі мовні одиниці. І так, з якого віку треба починати навчання іноземній мові? Базова програма «Я у Світі» вважає що навчання краще починати з п’яти років. Навчання чотирирічок можливе, але малоефективне, може викликати труднощі у дітей, а значить зашкодити здоров’ю малюків.

Головними цілями у навчанні дошкільників іноземній мові є:

- Формування у дітей первинних навичок спілкування іноземною мовою

- Уміння користуватися іноземною мовою для досягнення своїх цілей, вираження своїх думок і почуттів в реально виникаючих ситуаціях спілкування,

- Створення позитивної установки на подальше вивчення іноземних мов,

- Пробудження інтересу до культури інших країн,

- Виховання активно-творчого і емоційно-естетичного відношення до слова,

- Розвиток лінгвістичних здібностей вихованців з урахуванням вікових особливостей їх структури;

- Децентрація особистості, або можливість подивитися на світ з різних позицій.

ТЕХНОЛОГІЯ
Кількість і якість методик з навчання дошкільників іноземним мовам різноманітна. Самою ефективною та привабливою є ігрова методика: процес навчання – весела розвиваюча гра, в процесі якої задіяні дорослий та розвиваюче середовище. Важливим аспектом успішного опанування іноземної мови є створення під час спілкування –ситуації успіху, радості від залучення до культури, традицій, звичаїв людей, які розмовляють іншою мовою. В своїй роботі з розвитку навичок соціальної комунікації я велике місце віддаю театралізації, драматизації віршів, казок англійською мовою. Закріплення англійської лексики з тем, пропонованих Програмою, відбувається під час різноманітних форм спілкування, у повсякденному житті. Завдяки введеним у групі ритуалам, вихованці моєї групи всіх зустрічають, вітаючись одразу англійською, українською і російськими мовами., використовують прийняті в англійській мові формули ввічливості. Лексичні і граматичні форми, які опанували діти під час сумісної діяльності, організованих форм роботи вони залюбки використовують у самостійних іграх. Важливим аспектом реалізації системного підходу до розвитку дошкільника є продуктивна діяльність, під час якої я використовую інтерактивні методи роботи з дітьми. Так, наприклад, під час опанування теми спілкування «Тварини і птахи», замість фонетичної зарядки діти в імітаційних вправах з англійською вимовою наслідують звуки тварин і птахів. Під час опанування інших тем спілкування ефективними були ігри «Питання – відповідь», коли діти не тільки відповідають га питання педагога, а й самі ставлять йому та своїм друзям відповідні питання. Під час роботи з дітьми я постійно міняю порядок мовних дій ( порядок питань, звернень, назв предметів та інше), щоб діти реагували на смисл слова, а не запам’ятовували звуковий ряд механічно. Щоб попередити стомлюваність, втрату інтересу у дітей, кожні 5-7 хвилин заняття проводжу ігри з елементами рухів, з командами англійською мовою. Цьому сприяє система використання різновиду спеціальних ігор: рекогносцирувульні ігри-вправи, альтернативні ігри-вправи, диференційовані ігри-вправи, конструктивні, ситуативні ігри – вправи, та інших.

Рекогносцирувульні ігри-вправи спрямовані на формування механізмів аудюювання і говоріння. Завдання цього типу вправ в навчанні аудююванню складається з формування механізмів сприйняття і внутрішнього проговорювання і відповідних слухових фонематичних навичок: створення фонематичного образу звуків, складів, слів, розуміння значення та призначення слів. Для досягнення поставлених завдань використовую пісеньки, лічилки, римовки, ігри-драматизації «Курочка Ряба», «Ріпка»,ігрові ситуації «Як говорять українські і англійські тваринки?», «У лісі», ігри з лялька з театру «Тренер і спортсмени Jump!, Run!, Ply!, Swim!…», для імітації ігри «Телефон», «Папуги»

Диференційовані ігри – вправи формують механізм сегментації мовного ланцюжка, який передбачає розвиток інтонаційного слуху і навиків впізнавання та визначення окремих граматично-семантичних груп. Цьому сприяють загадки ( артикуляційні, звукові, цифрові, предметні) вправи з використанням ляльок «Добре – погано», «Холодно-гаряче», «Тихо-голосно», в яких діти за підказками знаходять заховані іграшки.

Альтернативні ігри-вправи формують механізм оперативної пам’яті, включають навички пошуку, вибору слів за асоціативними ознаками і їх звуковому виду. Наприклад, «Дресирувальник і тварини», «Принеси.., будь ласка», «Яке число я загадав?», «Світлофор», «Лото», «Угадай, що я люблю».

Конструктивні ігри вправи формують можливість прогнозування і осмислення висловлювань. Це такі вправи як –«Знайди скарб», «Вгадай, що я люблю», «Добрий-злий», Загадки у виконанні дітей, наприклад: I am white, I can swim and fly. I can ‘not Jump. I like fish; I say kria (a duck).

Ситуативні ігри – вправи спрямовані на формування оцінки комунікативної функції висловлювання у порівнянні до ситуації спілкування. Наприклад, гра «Теремок», тварини, які знаходяться у теремкові уточнюють якості тих хто тільки прийшли, вирішують впускати, або ні.

До ситуативних ігор відносяться і рольові ігри, які моделюють ситуації спілкування з того чи іншого приводу. Ці ігри в свою чергу поділяються на репродуктивні, коли діти промовляють стандартний діалог, приміняючи його в тій чи іншій ситуаціях і імпровізовані ігри, які потребують використання і видозміни різних моделей. Між цими іграми може виникнути і виникає імпровізація.

До ігор – змагань відноситься більшість ігор, які сприяють засвоєнню лексики і грамоти. В них перемагає той, хто краще володіє мовним матеріалом. Це кросворди, настольно – друковані ігри з лінгвістичними завданнями, виконання команд.

Ритмомузичні ігри – це традиційні ігри типу пісень, танців, хороводів, з обранням партнерів, які сприяють не стільки оволодінню комунікативними навичками, скільки самовдосконаленню фонетичної та ритмомелодійної сторони мови і занурення в дух мови, наприклад:
»Nuts and May».

Художні або творчі ігри – це вид діяльності, який стоїть на межі ігри і художньої творчості, шлях до якого лежить через гру. Їх в свою чергу поділяють на драматизації (постановку маленьких сценок англійською мовою), образотворчі ігри ( графічні диктанти, аплікації, тощо)мовно-творчі ( добір рими, колективне складання маленьких казок).

На кордоні ситуативних імпровізаційних ігор і творчих драматизацій знаходиться такий вид діяльності, як імпровізація на тему відомої казки, яку діти грали не один раз. Наприклад, гра в «Ріпку», «Зайчикова хатинка», в яких у залежності від кількості тих, хто грає і засвоєння нової лексики, з’являються нові персонажі і репліки. І в казці одну роль можуть грати одразу декілька героїв, що дає змогу шліфувати вміння використовувати англійську в знайомих дітям ситуаціях спілкування.

Цей досвід складається з теоретичної та практичної частин. В теоретичній я визначила можливості дошкільників в галузі вивчення іноземної мови, розкрила основні цілі і завдання навчання іноземній мові дошкільників, розкриваю основні методи навчання іноземній мові дітей дошкільного віку. Практична цінність цієї роботи у тому, що данні методи і завдання можуть бути використані вихователями в дошкільних навчальних закладах для навчання дітей іноземній мові.
 

Шановні колеги!


Щиросердечно вітаю вас з чудовими і у кожному році єдиними святами Нового року і світлого Різдва Христового. І хай ми в ці дні стали старшими ще на один рік, і не нам з вами дано рахувати те, що залишилось попереду, будемо сподіватися, що ще довгий час не поверне життя до вечірніх присмерків і життєвий путівець кожного з нас, не дивлячись на всі його примхи і несподівані повороти, буде рівним і освяченим тією Божої благодаттю, до якої ми прилучаємося у ці неповторні дні...
Від усієї душі привітайте сьогодні один одного, обопільно пробачте минулорічні образи і випадкові незгоди, адже саме в цьому суть християнських поривань до кращого життя, особливо в переддень такого великого свята...
Хай кожний день вашого життя буде наповнений золотавим сонячним світлом, ранкові зорі будуть вашим щоденним оберегом, а почуття любові і прощення – вічними і ніколи не зрадять вас; хай проминають ваші світлі сучасні оселі біди і нещастя, та ніколи не згасає ваша затишна сімейна варта...
Щасти вам у ці святкові дні і всі наступні – ще раз щиро вітаю вас з цими чарівними святами – сімейної злагоди, родинного тепла, взаєморозуміння, всіх можливих сьогодні благ і Божої благодаті нашій спільній українській хаті, кожному з тих, хто живе на цій святій, багатостраждальній, але такій прекрасній землі...

З повагою, Вікторія Михайлівна

Wishing you God's wonderful gifts of faith, hope, peace, and love
at Christmas-time and always.

As we take a moment from our busy lives to celebrate the birth of our Lord,
we pray your holidays are filled with love, and your New Year filled with peace.

May this glorious day of our Savior's birth
resound with hope and peace on earth!
Merry Christmas!

A silent night, a star above,
a blessed gift of hope and love...
A blessed Christmas to you!

May your Christmas be filled with God's love and blessings.

Good tidings to you!

May your holiday season be blessed with the true meaning of Christmas.

May the splendor and beauty of this season remind you of the One who is worthy of all our praise!

Merry Christmas, and may God bless you richly!

Sharing with you the Glory, the Wonder, and the Miracle of this Holy Season. Blessings to you and yours!

God gave us His greatest gift! Celebrate- and be blessed!

May His love and peace surround you, at Christmas-time and always.

May You feel God's presence in the candles that softly glow at Christmas, and may you experience the wonder of His abiding love in the coming new year. May God's blessings be with you.

May your Christmas and your new year be blessed.

Wishing you the peace and grace of the Christmas season.

Be filled with wonder - Be touched by love - Believe in the miracle.

Wishing you the many blessings of Christmas!

Rejoice in the blessings of His love!

Silent night,
Silver snowing,
Evergreen trees
Bright and glowing.
World filled with love
and peace and joy,
Thanks to a Savior
Baby boy!

Peace on earth, good will to men!

Joy to the world!

Jesus is the Reason for the Season!

For unto us a child is born.

O come let us adore him!

Цікавий і повчальний експеримент провів один із регіональних центрів оцінювання якості освіти спільно з департаментом освіти облдержадміністрації. Учителям було запропоновано скласти тести, укомплектовані завданнями, що використовувалися у 2008–2012 рр. для проведення зовнішнього незалежного оцінювання їхніх випускників.

Результати шокували не лише працівників регіонального центру оцінювання якості освіти, а й чиновників від освіти. Правильно виконали всі завдання, які були включені до тестів, лише 37 педагогів із 973, що взяли участь в експерименті. Жоден із представників педагогічної спільноти 14 сільських районів та міст цієї області не зміг правильно виконати всі завдання тесту. Менше ніж 25% завдань виконали 11 вчителів математики із 752 учасників експерименту, 33 викладачі англійської мови з 577, 26 із 410 вчителів фізики... Основна кількість педагогів змогла виконати лише 50–75% завдань.

Серед тих, хто складав тести, були і молоді, і досвідчені наставники. Усі вони (і не раз) пройшли державну атестацію, відзначені різними нагородами і званнями... Усі мають вищу педагогічну освіту (а то й дві) і не одне посвідчення про підвищення кваліфікації в обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти. І, що найприкріше, — вони щодня "навчають" дітей...

Ми свідомо не називаємо області, де проводився експеримент. Бо, відверто кажучи, боїмося, що ця інформація спричинить соціальний вибух серед батьків і спровокує чергову хвилю зневаги до конкретних учителів. Тим більше що учасниками експерименту стали не окремі представники педагогічних колективів, а переважна більшість працюючих педагогів — у деяких районах від 70 до 100% учителів. А назва області особливого значення не має. Адже біда в тому, що гіпотетично подібні результати можемо отримати і в інших регіонах країни. Підстави для такого висновку дають результати зовнішнього незалежного оцінювання їхніх вихованців.

Наведені факти дають підстави щонайменше для чотирьох висновків.

Перший. В Україні неабиякими темпами відбуваються процеси професійної деформації вчителя. Її причини — соціальне, морально-етичне, професійне старіння педагогів. У результаті в педагогічних колективах уже сформувався чималий прошарок тих, хто не може і не хоче працювати інакше. Тобто процеси професійної деформації переростають у процеси професійної деградації. Погано, якщо таких, із дозволу сказати педагогів, у колективах 5–15%.

А коли їх 80% і більше?! І байдуже, в сільському чи міському регіоні працюють такі педагоги. Важливим є інше: їм немає адекватної заміни.

Другий. В Україні зруйновано систему підготовки кваліфікованих педагогічних кадрів. Після того як наші педінститути стали педуніверситетами і почали готувати за контрактом фахівців з економіки, права, менеджменту, торгівлі, політології, культури тощо, кафедри педагогіки, психології, фізіології, методик поступово виявилися другорядними в неписаних рейтингах важливості. А хто приходить до педуніверситетів здобувати вчительський фах? За даними бази vstyp.info, 2014 року в Уманському державному педагогічному університеті 26% абітурієнтів зараховано на спеціалізацію "Англійська мова" із середнім балом ЗНО із цього предмета в діапазоні від 140 до 149,5 бала; до Полтавського національного педуніверситету за спеціалізацією "Українська мова та література" — 15% абітурієнтів із результатами ЗНО з цього предмета в діапазоні від 140 до 150,5 бала; до Дрогобицького державного педагогічного університету — 11% і до Ніжинського державного університету — 21,4 із балом ЗНО з математики нижчим за 150. Звернімо увагу, що у всіх цих випадках ідеться про денну форму навчання. На заочній ситуація ще гірша. Туди випускники практично перестали вступати або ж приходять ті, в кого результат ЗНО ще гірший, ніж у їхніх колег з денних відділень. Тож виникає запитання — а де ж візьмуться грамотні вчителі української мови, вчителі математики з високим рівнем математичного мислення, вчителі англійської мови, які розуміють живу мову носія? Уже не кажемо про професійно-психологічну готовність до педагогічної діяльності, без чого майбутнього педагога не сформуєш.

На жаль, в Україні й досі збереглася радянська система, коли єдиною перепусткою до роботи в школі, дитячому садку чи ПТНЗ є диплом про вищу освіту. Цей шматочок пластику видається за рішенням Державної екзаменаційної комісії (ДЕК), що складається з тих самих професорів і доцентів, які цього "педагога" навчали. Тому й байдуже таким ДЕКам, чи просто "прослухав" студент курс лекцій з педагогіки, чи таки здобув необхідні знання; чи працював під час педагогічної практики, чи відбув її, купивши відповідну довідку; чи знає вищу математику, чи давно забув і таблицю множення... Для будь-якого педуніверситету, його ректора, вченої ради набагато важливіше інше — випустити зі своїх стін якомога швидше одних і набрати інших. І знову ж таки — набрати будь-кого, з будь-яким рівнем знань, аби виконати план державного замовлення, щоб отримати бюджетне фінансування. Жодної відповідальності за якість підготовки майбутнього вчителя, як, до речі, й інших фахівців, український університет не несе. Не передбачено такої відповідальності і новим Законом "Про вищу освіту". А тим часом у Росії (ст. 28 федерального закону "Об образовании в Российской Федерации") таку відповідальність передбачено. На етапі роботи над Законом України "Про вищу освіту" ми вносили відповідну пропозицію, зокрема й про матеріальну відповідальність університетів за неякісні освітні послуги, однак робоча група її не прийняла...

От і випускаємо з педуніверситетів бакалаврів, яких готуємо всього чотири роки (у колишньому СРСР учителя готували не менше ніж п'ять років), нікому не потрібних магістрів, яким додаємо ще один рік — начебто для написання наукової роботи, а на виході найчастіше — начебто наукова робота. А що від такої системи підготовки має школа чи дитячий дошкільний заклад? І яка їм різниця, якщо на роботу приходить молодий магістр-географ, котрий плутає Всесвіт із сонячною системою, або бакалавр-математик, котрий не може знайти спільний знаменник, розв'язуючи приклад із дробами... Тоді й виручають старші колеги. Добре, якщо вони знайшли в собі сили й мужність не потрапити до групи "професійно деформованих".

Третій. У загальноосвітніх навчальних закладах відсутня адекватна система атестації та оцінки педагогічних кадрів. Існуюча — не що інше, як безплідна бюрократична заорганізована процедура з відвертим корупційним присмаком. Підтвердженням цього є той факт, що атестацію УСПІШНО проходять практично ВСІ педагоги. Статистики тих, хто атестації не пройшов, в Україні НЕМАЄ. Як і оприлюднених списків таких горе-педагогів. Попри те, що дуже багато вчителів апріорі її пройти не повинні, бо давно забули і зміст предмета, який викладають, і елементарні засади психології та педагогіки. Натомість знають, як гарно оформити течки з документами, провести "відкриті" уроки, накрити стіл...

Можна бути улюбленцем дітей, блискуче знати й любити історію чи математику, мати серед випускників переможців олімпіад і гарні результати ЗНО... Головне інше — папірці. А таких під час атестації має бути ДУЖЕ БАГАТО. І обов'язково надрукованих на кольоровому принтері, в гарній течці, з фотографіями й відео. І неодмінно — "відкриті уроки" для начальства і колег. Дарма що більшість таких "відкритих уроків" це показуха, спектакль одного актора...

Через відсутність об'єктивної системи атестації та оцінювання роботи педагогів, успішність їхньої діяльності визначається за іншим — умінням учителя сподобатися шкільному й вищому начальству, псевдоавторитетом, здатністю "залізною" рукою навести порядок і т.д. і т.п. Чи не тому багато вчителів фактично не проводять уроки, а лише присутні на них. Але зарплату, нехай і мізерну, всі отримують однакову.

Четвертий. Уже не перший рік освітянська спільнота і вчителі волають про необхідність істотно переглянути навчальні плани в загальноосвітніх навчальних закладах. І це не просто слова. У навчальному плані на 2014/2015 навчальний рік однієї із загальноосвітніх шкіл невеличкого районного центру в 10—11 класах інваріативною частиною передбачено вивчення 23 (!) і варіативною — 5 предметів. Крім того, що такий навчальний план серйозно загрожує фізичному й психічному здоров'ю учнів, він зумовлює необхідність додатково залучати до педагогічної діяльності велику кількість працівників. Як наслідок — співвідношення учнів і педагогічного персоналу в загальноосвітніх навчальних закладах в Україні істотно відрізняється від аналогічного показника в інших країнах світу. Приміром, у 2009 році в Англії налічувалося 13,7 учня на одного педагогічного працівника, в Польщі — 12,4, у США — 14,7. В Україні у 2009 році було 8,6 учня на одного шкільного вчителя. На початок 2013/2014 навчального року цей показник скоротився до 8 осіб (від 1990/1991 до початку 2013/2014 навчального року кількість учнів із 7 млн 132 тис. зменшилася до 4 млн 150 тис.), Але чи завжди поява нових предметів у навчальних планах супроводжується появою у школах педагогів із належним рівнем підготовки? На жаль, ні. Тож і маємо ситуацію, коли постійне збільшення кількості предметів, які вивчають у школі, веде до збільшення кількості вчителів із низьким рівнем фахової підготовки. Внаслідок таких, з дозволу сказати, "реформ" перенавантаження зазнають і учні, і без того нещедрий бюджет. Учителів багато, а вчити нікому.

На нашу думку, ситуація з кадровим забезпеченням загальноосвітньої школи настільки загрозлива, що, вдаючись до медичної термінології, лише терапевтичних засобів для її виправлення буде замало. Потрібна радикальна хірургія. Зарадити могло б запровадження ліцензування педагогічної діяльності. Тобто кожен, хто має вищу педагогічну освіту і бажає працювати в будь-якому навчальному закладі, повинен отримати ліцензію. Ліцензію мають видавати незалежні атестаційні комісії, без будь-якої участі в них чиновництва чи керівників навчальних закладів. Отримання ліцензії має супроводжуватися складанням фахових іспитів і випробувальними тренінгами, які б дали підстави для об'єктивного оцінювання придатності тієї чи іншої особи до педагогічної діяльності, наявності в неї необхідних знань, умінь і навичок. Отримання ліцензії має бути обов'язковою умовою як для випускників вищих навчальних закладів, котрі не мають стажу педагогічної роботи, так і для тих, хто працює вже не перший рік. Для останніх необхідно запровадити практику підтвердження ліцензії кожні чотири-п'ять років, скасувавши нинішню атестацію. Якщо ліцензію не підтвердив, про продовження педагогічної діяльності не може бути й мови, незважаючи на будь-які заслуги, звання, нагороди тощо.

Чи можна вибудувати таку систему в Україні? Звісно, можна. Подібні системи успішно працюють в багатьох країнах світу. Було б лише бажання і політична воля.

P.S. До питання про політичну волю і бажання. Експеримент із складання тестів ЗНО педагогами-практиками був проведений у жовтні 2013 року. За час, що минув, у регіоні не відбулося ні суттєвих кадрових змін, не прийнято відповідних управлінських рішень. Педагоги продовжують... сіяти розумне, добре і вічне.

Ігор Лікарчук, директор Українського центру оцінювання якості освіти.

методичні рекомендації на 2014-2015.doc (2279424)